Психологія

Емпатія – один з важливіших етапів розвитку особистості дитини

img1402

Уміння розуміти інших і співчувати людям – це основа продуктивного людського спілкування. Відчуття та усвідомлення почуттів співрозмовника дозволяє будувати довгострокові, міцні відносини, легко знаходити спільну мову в навчанні і роботі. Зрештою, спроможність до них може стати справою всього життя. Англо-американський психолог Едвард Титченер дав визначення цих явищ – емпатія. У перекладі з грецької це слово означає «пристрасть», «страждання», а саме поняття означає уміння відчувати будь-який емоційний стан іншої людини, диференціюючи від своїх почуттів.

Визначення слова емпатія в психології

Психологи так пояснюють значення слова емпатія: ірраціональне розуміння іншої особистості, відчуття її внутрішнього світу, вміння частково випробувати ті ж емоції, що у співрозмовника, одночасно відокремлюючи їх від власного сприйняття. Існують різні рівні і форми емпатичної здібності, що відрізняються за ступенем її інтенсивності. Психологи вважають схильність людей до емпатії нормою, тоді як повне ототожнення своїх переживань з почуттями співрозмовника або, навпаки, відсутність якого-небудь відчуття іншої людини – ненормальним положенням речей. 

Людей, які володіють емпатичні здібностями різної сили, називають эмпатами. Залежно від рівня емпатії розрізняють слабких, функціональних і професійних осіб. Окремою групою можна назвати людей, у яких вміння відчувати інших відсутнє або нерозвинуте так погано, що їх не можна зарахувати навіть до слабкого типу, але це рідкість.

Види емпатів та їхні особливості:

- Слабкі. 
  Добре сприймають чужі емоції, але слабо контролюють свої, схильні до стресів і перевантажень.
 
- Функціональні.
  Відрізняються високим рівнем емпатичних здібностей і вмінням брати над ними контроль.
 
- Професійні.
  З легкістю визначають те, що відчувають інші люди, вміють аналізувати емоції і керувати ними.

Роль почуття емпатії в спілкуванні

Почуття емпатії безпосередньо впливає на якість життя осіб, які перебувають у соціумі. Дослідження, які проводилися психологами, показують, що люди з більш високим рівнем емпатичних здібностей успішніше, легше досягають поставлених завдань і рухаються вперед по кар'єрній драбині швидше, аніж ті, в кого рівень емпатії низький. Людина, яка вміє розуміти інших, в цілому доброзичливіша, має більше друзів і міцнішу сім'ю. Вона не намагається зайвий раз викликати почуття провини, не вимагає занадто суворих покарань за проступки. 

Показувати іншій людині, що розумієш її, важливо не тільки для близьких, але і в ділових відносинах. Навіть якщо існує конфліктна ситуація, адекватні люди, які вміють слухати й чути, зможуть знайти ефективне рішення та компроміс набагато швидше, аніж співрозмовники без розвиненої емпатії в аналогічних умовах.

Які види емпатії бувають

Крім того, емпатичні здібності допомагають людям мистецтва: художникам – розповісти свою думку в картині, акторам – вжитися в роль, письменнику – передати характер героїв. 

Існують дві форми емпатії: співпереживання і співчуття. Перша передбачає ототожнення себе з людиною, сприйняття її відчуттів. Друга форма – це переживання власних почуттів, які виникли по відношенню до емоційних відчуттів іншого. Крім видокремлення за формами, емпатичні здібності психологи класифікують за видами, про яких буде докладніше розказано нижче. Їх три: емоційна, когнітивна та предикативная емпатія.

Емоційна емпатія

Під емоційною емпатією, розуміють таку форму розумової діяльності, яка заснована на проектуванні та наслідуванні реакцій іншої людини. Її можна назвати «побутової» емпатією. Як правило, спілкування більшості людей в переважній кількості ситуацій базується на цій формі – коли одна людина бачить почуття співрозмовника і проектує їх на себе. 

Когнітивна емпатія

Емпатія включає не тільки вміння емоційно відчути почуття іншої людини, але і здатність інтелектуально проаналізувати його слова, дії й поведінку, іншими словами, зрозуміти людину розумом. Так працює форма когнітивної емпатії, основа якої – аналіз і порівняння. Цей вид використовується під час проведення веденні наукових дискусій та полемічних бесід

img14022

Предикативна емпатія

Предикативная форма емпатії – це вміння аналізувати та передбачати, які відчуття викликає у співрозмовника та чи інша ситуація.

Люди у повсякденному житті використовують предикативную емпатичну форму, уявляючи себе на місці іншої людини та визначає, як би вона відреагувала на певні умови. Але цей науковий термін є менш поширеним у суспільстві для усвідомлення більшості побутових ситуцій.


Рівні емпатії

Є кілька рівнів емпатії, які характеризуються ступенем зацікавленості думками, почуттями інших людей та інтенсивністю проявляють співчуття і співпереживання. Умовно психологи визначають три ступені емпатії: перший – низький, другий – середній, третій – вкрай високий.

Нижче більш детально розглянемо рівні уміння відчувати і розуміти інших: 

- Люди з першим рівнем емпатії здаються відстороненими і байдужими, у них мало друзів, і тому що їм нецікаві почуття, думки та дії інших. Як правило, представники першого рівня зрідка або здебільшого не розуміють оточуючих.

- Другий рівень емпатії характеризується відносною байдужістю до того, що думають і відчувають інші, але одночасно є вмінням співпереживати. Представники другого рівня воліють боротися з емоціями, тримати їх під контролем.

- Третій рівень емпатії є рідкісниим, адже люди цього типу здатні співпереживати, співчувати іншим, розуміти їх краще, ніж самих себе. Вони товариські й дружелюбні. Проте, представникам третього рівня буває важко позбутися залежності від громадської думки. 

img14023 img14024

 

Фактори,які формують емпатію у дітей

Емпатія – це вроджене почуття, яке спостерігається у всіх людей за рідкісним винятком. Навіть немовлята, перебуваючи в одному приміщенні, спілкуються емпатично (заплаче один – все повторять). Надалі вміння розуміти і приймати інших, або стає краще, або притупляється в залежності від виховання, положення в суспільстві, кола спілкування.
 
Розвиток емпатії у дошкільнят відбувається внаслідок наступних навколишніх умов:

- Довірчі сімейні стосунки між членами родини.
 
img14025


- Спостереження за тим, як дорослі вміють співчувати і співпереживати іншим.
 
img14026 img14027


- Добре ставлення батьків до домашніх та вуличних тварин.
 
Важливо пояснити дитині, що менші брати, хоча і дуже сильно відрізняються від людини, але й теж можуть відчувати біль, якщо їх вщипнути або поранити. Отже, наявність домашніх тварину життєвому просторі дитини однозначно сприяє розвитку високого рівня емпатії. 
 
img14028 img14029

- Співчуттєва реакція на сумні події, яку не приховують від дитини – спостереження за тим, як мама з татом або інші родичі переживають за чужих людей, допомагають малюкові поставити себе на місце страждаючої людини.
 
Після того, як маленька дитина вже накопичила певний життєвий досвід, видно, як рівень її емпатії зростає. Якщо ж малюк не виявляє емпатичних здібностей, обов’язково слід звернути на це увагу та зайнятися спеціальними вправами.
 
Люди, які подорослішали, не вчаться розуміти і приймати інших, з часом будуть відчувати труднощі під час побудови ділових, сімейних, дружніх відносин. 
 
img140210 img140211


Як розвинути почуття емпатії : вправи

Розвивати і тренувати емпатію потрібно з дитинства, якщо є ознаки того, що дитина не набуває цей навик самостійно. Існує кілька педагогічних методів формування емпатичної здібності: спілкування, вправи у вигляді гри. Спеціальні тренування застосовують навіть серед дорослих в групах, якщо людина зі слабкою або відсутньою емпатією хоче розвиватися. 

- «Яке почуття?»

Для цього вправи учасникам видають картки, на яких написана емоція – смуток, гнів, радість, здивування. Людина намагається мімікою показати власне почуття, а завдання інших співрозмовників полягає в тому, щоб вгадати цю емоцію.

- «Мавпа перед дзеркалом»

Учасники розбиваються на пари: хтось бере роль мавпи, інший стає дзеркалом. Завдання «мавпи» – мімікою показувати все, що їй тільки заманеться, а «дзеркало» має повторювати її дії. Через п'ять хвилин ролі змінюються, а ведучі гри оцінюють, хто був кращим.

- «Телефон»

Учасник гри бере телефон і починає робити вигляд, що з кимось розмовляє (спочатку придумує, з ким) – з одним, бабусею, сусідкою, начальником. Решта повинні вгадати, з ким розмовляє ведучий.

img140212

 

 

 

патр.в

 

Етикет представника  нації  та  громадянина  держави

 

  Універсальним засобом власної ідентифікації нації є мова. Це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації у вічності. Мова – це основа національної гідності і ставлення до неї є виявом національної самосвідомості, а відтак, і громадянської позиції. Кожен громадянин своєї держави має і свої мовні обов’язки, які слід знати і виконувати :

   захищати рідну мову,як свій народ, його гідність, його право на існування ;

   удосконалювати повсякчас володіння рідною мовою ;

   розмовляти рідною мовою скрізь, де її розуміють, і з усіма, хто її розуміє ;

   не поступатися своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали ;

   любити рідну мову, як свою матір – не за якісь її принади чи вигоди, а за те, що вона рідна ;

   сім’я – це частина нації, тому у родині слід розмовляти мовою своєї нації ;

   прищеплювати своїм дітям ставлення до рідної мови  як до святині ;

   мати у домашній бібліотеці книги , газети, журнали рідною мовою ;

 

   ніколи не бути байдужим до тих, хто виявляє зневагу до вашої рідної мови. 

 

психологія 2 

             

                  ЗДИВОВАНІ    КВІТИ

 

 

 

Сю  ніч  зорі  чомусь  колючі,

як  налякані  їжачки.

Сю  ніч  сойка  кричала  в  кручі,

сю  ніч  ворон  сказав:  « Апчхи !»

Сю  ніч  квітка  питала  квітку:

–– Що  ж  це  робиться,  поясни ?

Тільки  вчора  було  ще  влітку,

а  сьогодні  вже  восени !

 

 

                             Ліна  Костенко

 

 

 

 

 

психолог

 

 

ВІРЮ В ЧУДЕСА

 

 Сонце сипле промені

                                  На рипливий сніг,

                                  Діаманти хто мені

                                  Кидає до ніг?

 

     Це ж зимове сонечко, –

                                   Ой,яка краса!

                                   І гукає донечка:

                                   – Вірю в чудеса!..

 

                   Ліна Біленька

 

 ЯКУ  ІГРАШКУ  КУПИТИ  ДИТИНІ?

 

У більшості випадків ми обираємо та купуємо іграшки для дитини стихійно. Керуючись у виборі порадою продавців-консультантів,проханням дитини чи просто тим,що нам ця іграшка подобається. Не менш впливовим є фактор ціни,розміру та зовнішньої привабливості. А от на розвиваючий потенціал іграшки,її «корисність» чомусь уваги не звертаємо!Як результат –кімната нашого малюка переповнена однотипними та некорисними іграшками,а потрібних і важливих для дитячого розвитку бракує.

При виборі будь-якої розвиваючої іграшки (пірамідка,мозаїка або пазл) користуйтеся одним простим правилом – не варто купувати їх на виріст. Занадто складна іграшка у кращому випадку не викличе цікавості в малюка,у гіршому – ризикує бути зламаною. Тому в першу чергу звертайте увагу на вік,що його рекомендовано виробником.

Для зовсім маленьких традиційно найкращими є пірамідки. Це,так би мовити,перші посібники з форми,кольорів і розмірів. До того ж вони розвивають координацію рухів,дрібну моторику рук і логічне мислення. Чим більше деталей – тим більший вік,на який розрахована дана пірамідка.

Найпершим стимулятором наочно-образного мислення є рамка-вкладиш. Висувне зображення потрібно вставити у відповідну нішу. Складність у тому,аби не лише правильно підібрати деталь за розміром,але й правильно її розташувати.

Цікавими є також набори об’ємних вкладишів,однакових за формою,але різних за розмірами. Вставляючи менший елемент у більший,дитина вчиться співвідносити розміри предметів,координуючи дію рук і очей. Як правило,більшість таких конструкцій легко трансформуються у циліндричну пірамідку.

Ще одним варіантом вкладишів є так звані коробки форм. В об’ємну фігуру з отворами різних геометричних форм необхідно помістити відповідні деталі. Звертайте увагу на те,щоб елементи легко входили у прорізи. А також на те,щоб до отвору певної форми входила деталь лише одного виду. В іншому випадку – гра повністю втрачає сенс.

Як ви знаєте,розвиток дрібної моторики рук тісно пов’язаний з розвитком мозку. Розвинути розумову діяльність дитини допоможе гра-шнурівка. Вона якнайкраще вдосконалює координацію обох рук і привчає пальці дитини до точних рухів. Найпростіші – там,де потрібно протягнути шнурок у відповідні отвори. Більш складні – до основного зображення необхідно приєднати додаткові. Наприклад,до – їжачка-яблука та груші. Найвищий пілотаж – об’ємні шнурівки,так звані 3D.

Малюку двох років можна запропонувати вже й мозаїку. Один із варіантів – набори з великими деталями,що з’єднаються між собою виступами та прорізами. А збирати їх можна на будь-якій поверхні(наприклад,на підлозі).Набори для малюків характеризуються більшою величиною деталей і простотою в експлуатації. А для дітей від 5 років буде цікавою термомозаїка, де дрібні елементи фіксуються на поле з ніжками і оброблюються праскою,після чого стають нерозривними.

Це лише кілька прикладів розвиваючих іграшок,а їх тисячі. Вибираючи для своїх малюків машинки,звірят,ляльок чи інших казкових,фантастичних істот,батькам потрібно завжди пам’ятати:іграшка формує ставлення маленької людини до рослинного й тваринного світу,до друзів,до добра і зла,до прекрасного.

Не варто пропонувати своєму синові чи доньці злих і страшних,неприродних і безглуздих іграшок,бо саме іграшка має берегти дитячу душу і розвивати в ній найкращі почуття.

На думку психологів,більшість сучасних батьків дарують своїм дітям ті іграшки,про які самі мріяли і якими ніколи не гралися в дитинстві. Тому,купуючи дитині іграшку в подарунок, пам’ятайте:гратися нею буде вона,а не ви. Не купуйте іграшки «під себе»!Тато може подарувати синові модель літака тільки тому,що сам колись мріяв про таку. І потім навіть ображатися,що хлопчик не в захваті від подарунка і зовсім не грається ним. Наші діти не обов’язково мають повторювати нас у всьому. Це стосується і подарунків.

Іграшка – то велика радість для дитини. Діти граються усім,що потрапляє їм у руки. І головна ознака «гарної» іграшки – те,що вона «піддатлива» та гнучка і може перетворитися на все,що потрібно,відповідно до вимог гри.

При виборі «плюшевого друга» радимо дотримуватися золотої середини:

*Не великий (дитина має самостійно його підняти,обійняти і носити),але й не дуже маленький,що часто губиться.

*Хто це? (Іграшка має бути упізнавана, аби малюк чітко міг охарактеризувати того чи іншого героя.)

*Злюка. (в арсеналі малюка має бути і 2-3 негативні герої. Принаймі для того,аби виплеснути негативні емоції чи «врятувати принцесу».)

 

Взагалі іграшок в домі має бути небагато,тоді діти їх цінують:згадайте своє дитинство й улюбленого безвухого ведмедика. Малюк повинен відчувати ставлення до цієї речі,до цього подарунка. Неможливо щодня отримувати задоволення.

Інколи варто навіть проводити ревізію і віддавати (або ховати) деякі іграшки,щоб у дитини не виникало «іграшкового перенасичення».

 

Не менш важливим,аніж сам подарунок,є процес його дарування. Можна просто подарувати дитині іграшку,а можна її заховати,придумати гру,влаштувати смішні конкурси. Діти завжди відчувають,чи вкладено в подарунок душу,вони дуже трепетно до цього ставляться. Тож купуючи своїй малечі подарунки,скористайтесь нашими порадами,і тоді іграшка справді буде радістю і не лише у свято,а й щодня.     

 

 

Стрес , стресори , перша допомога в гострій стресовій ситуації

 

Зміст

1. Стрес і чинники, що його стимулюють.

2. Перша допомога в гострій стресовій ситуації .

3. Рекомендації Г. Сельє щодо стресів .

4. Тест "Визначення ступеня схильності до стресу" (для самоконтролю).

Стрес і чинники, що його стимулюють

Життя, пошук, творчість, діяльність - - все має проблеми, розв'язання яких призводить до стресових ситуацій. Справа в тому, що навіть у найбільш продуманій та добре налагодженій управлінській роботі спостерігаються ситуації, які негативно впливають на людей і призводять до стресу. У стресовому стані поведінка особистості дезорганізовується, спостерігаються неконтрольовані рухи, певні мовні відхилення, з'являються емоції, не адекватні культурі взаємин.

Сучасна технологічна наука вирізняє такі важливі феномени критичних життєвих ситуацій, що характеризують психологічний контекст виникнення конфліктів, — стрес, фрустрацію, кризу і власне конфлікт.

Стрес — неспецифічна реакція організму на ситуацію, яка потребує певних змін. Мусимо пам'ятати, як писав Г. Сельє, що майже будь-яка нова життєва ситуація може викликати стресовий стан, але не кожний стан є критичним, окрім горя, нещастя, виснаження, які супроводжуються порушенням адаптації, контролю, перешкоджають самоактуалізації особистості.

Фрустрація визначається як стан, викликаний наявністю сильної мотивованості для досягнення мети (задоволення потреб) та подолання перешкод на шляху до мети. Такими перешкодами для досягнення мети можуть бути причини різного характеру: фізичні (позбавлення волі), біологічні (хвороба, старість), психологічні (страх, брак інтелектуальних даних), соціокультурні (заборони, правила, норми).

Фрустрація постійно наявна в людині, вона глибоко загнана всередину (в людину) і може за певних сприятливих умов вийти назовні у формі агресії як поведінки індивіда, спрямованої проти іншого індивіда чи групи людей, що може призвести до конфлікту.

Криза характеризує стан індивіда, що виникає у вигляді проблеми, з якої він не може вийти чи вирішити її протягом нетривалого часу, внаслідок чого свідомість неначе капітулює перед проблемою.

Стрес — це сильний прояв емоцій, який викликає комплексну фізіологічну реакцію, це стан душевного та поведінкового розладу, пов'язаного з нездатністю особистості доцільно діяти у відповідних ситуаціях. За частих стресових ситуацій у людини зникає апетит, настає депресія, знижується інтерес до роботи, спілкування, настає апатія, знижується ефективність праці. Стресові ситуації негативно позначаються на здоров'ї, у людини з'являється цілий букет захворювань: виразки, мігрень, гіпертонія, астма, артрит, алергія, діабет, шкірні хвороби тощо.

До чинників, які призводять до стресу, належать: дефіцит часу, негативні емоції, складні проблеми в сім'ї, мікроклімат у колективі, негаразди на роботі тощо.

Профілактика стресу вимагає від особистості:

• бути здатним змінити ситуацію;

• вміти зменшити значення втрати того, до чого прагнув;

• бути здатним прогнозувати не тільки успіхи, а й невдачі;

• уміти розрізнити значні втрати від несуттєвих, невдачу — від катастрофи;

• навчитися розслаблятися, аби дати організму відновити потенції;

• бути готовим до спілкування з різними людьми ("він іншим бути не може");

• уміти навіювати позитивні образи, які б витісняли негативні ("який прекрасний день .");

• мати почуття гумору — посміятися над собою, розрадити душу ("це ще не кінець світу .");

• уміти вирізнити дві фундаментальні речі — здоров'я (яке не купиш) і роботу (яку можна змінити);

• навчитися говорити "ні", коли неможливо сказати "так", ураховуючи при цьому, що доцільно знайти аргумент для "ні";

• намагатися вивчити психологію й тактику начальника та відповідно розмовляти з ним так, аби не втратити довіру до себе;

• не погоджуйтесь із тим, хто висуває суперечливі вимоги, апелюючи до негативних наслідків, не займайте при цьому звинувачувально-агресивну позицію.

Перша допомога в гострій стресовій ситуації

1. У гострій стресовій ситуації не можна приймати жодних рішень.

2. Прислухайтеся до такої поради: рахуйте до 10.

3. Займіться своїм диханням. Повільно вдихніть повітря носом і на деякий час затримайте дихання. Видих здійснюйте поступово також через ніс, зосередившись на відчуттях, пов'язаних з вашим диханням.

Подальші події можуть розвиватися так:

1. Якщо стресова ситуація спіткала вас у приміщенні:

• встаньте, попросіть вибачення, вийдіть із приміщення, найдіть можливість побути наодинці;

• знайдіть можливість змочити чоло й артерії на руках холодною водою;

• роздивіться навусебіч, огляньте приміщення, подумки опишіть його зовнішній вигляд;

• подивіться в небо, зосередьтеся на тому, як пливуть хмаринки;

• наберіть води і поволі пийте, відчуваючи вологу в горлі;

• випростайтесь, поставте ноги на ширину плечей, аби голова і руки вільно звисали додолу, зробіть глибокий видих, підніміть голову.

2. Якщо стресова ситуація сталася з вами поза приміщенням:

• озирніться навколо, у думці назвіть усе, що ви бачите (про себе);

• знайдіть будь-який маленький предмет (листочок, камінець, гілочку .), уважно погляньте на нього (близько чотирьох хвилин), потім заплющіть очі, уявіть його;

• подивіться на небо, намагайтесь роздивитися, що там є;

• якщо є можливість випити води, випийте;

• ще раз простежте за своїм диханням, дихайте повільно, через ніс; вдихніть, затримайте дихання і знову повільно — видих, плечі розслабляйте. Для першої допомоги — цілком достатньо.

К. Юнг наголошував — всьому живому Богом відпущено певний час на цій землі, тому прагніть бути щасливим сьогодні, не відкладаючи на завтра. Д. Карнегі з приводу стресових ситуацій писав: "Не потрібно пиляти тирсу!"

Рекомендації Г. Сельє щодо стресів

Канадський учений, лікар і біолог Г. Сельє багато років вивчав стреси та їхній вплив на організм людини.

Учений дійшов висновку, що людина, яка керуватиметься правилом "поводься так, щоб завоювати любов інших, викликати прихильність і доброзичливість оточення", створить для себе максимум психологічного комфорту й можливості успіху.

Так, Г. Сельє пропонує:

1. Прагнучи доброзичливих стосунків, не заводьте дружби з "важкими", нестриманими людьми.

2. У кожному різновиді досягнень є своя вершина, прагніть до неї і будьте задоволені.

3. Цінуйте радість справжньої простоти життєвого устрою.

4. З якою б життєвою ситуацією ви не зіткнулися, подумайте, чи варто боротися.

5. Постійно зосереджуйте свою увагу на світлих сторонах життя. Кращий шлях зменшити стресовість — відволіктися.

6. Навіть після нищівної поразки боротися з гнітючими думками найкраще з допомогою спогадів про минулі успіхи. Це сприяє встановленню віри у себе.

7. Якщо вас чекає неприємна справа, не відкладайте її.

8. Не забувайте, що немає готового рецепту успіху, що був би придатний для всіх. Всі ми різні, наші проблеми теж різні.

Про людську життєтворчість написано багато порад, вдумаймося в деякі із них: серед них є відповідь і на ваші проблеми.

Самозахист від стресу

Мусимо погодитися, що життя потребує сподіватися на краще, бути готовим до гіршого, вчитися сприймати всі проблеми з певною часткою гумору, здорового глузду, піддатливістю, незаникленістю.

1. Спеціалісти пропонують зустрічати стрес у розслабленому м'язовому та духовному стані.

2. Пам'ятаймо, що все наше життя складається з дрібниць, не розкидаймося ними. "Не робіть із мухи слона" — вчить народна мудрість.

3. Ніколи не скаржтеся. Рано чи пізно більшість із нас отримає те, що насправді заслуговує, а тому звертаймо увагу на найголовніші пріоритети (навчання, сім'я, діти, робота, родичі, друзі).

4. Не завжди буває так погано, як того остерігаємося, тому порада: не треба гаяти часу на думки про погане, відкидайте їх.

 

 

5. Прагніть любити себе сьогодні більше, ніж до цього часу, думайте про добре, що було у вашому житті, і витісніть похмуре.

6. Якщо ви потрапили у складну ситуацію, розкажіть про це тим, кому довіряєте. Можливо, вони допоможуть розв'язати проблеми. Проблема завжди має вирішення, важливо його шукати, не опускати рук.

7. Допомагайте іншим. Вирішення проблем інших подарує вам досвід для вашого життя.

8. Не впадайте у відчай, не припиняйте боротися зі злом. Зло, коли з ним борешся, перестає бути небезпечним.

9. Визнання того, що ви переоцінили себе, послужить сприятливим уроком на майбутнє, уникайте завищених самооцінок.

10. Уважно поставтеся до власних очікувань. Можливо, доцільно було б знизити свої власні потреби, зробити їх реальними, щоб не розчаровуватися.

11. Уміло відокремлюйте факти від внутрішніх переконань.

12. Зупиніться в роздумах над проблемою, по-новому подивіться на світ. У житті значно більше цінностей, ніж вирішення цієї проблеми, відведіть на деякий час від себе стресовість, розв'язання проблеми з'явиться саме собою.

13. Зверніть увагу на відпочинок, внаслідок зміни психічного стану можуть з'явитися цікаві думки щодо того, як вийти з ситуації.

14. Якщо вас тривожать проблеми, кепський сон, відмовтесь від вечері. Ідеальний раціон у такому разі (в стресовому стані) містить сніданок, легкий обід, дуже легку непізню вечерю.

15. Не вживайте алкоголь, щоб "потопити" в ньому свої проблеми. Ним швидко уражається головний мозок, погіршується характер, погляд на життєві цінності, взаємини з людьми, уражаються внутрішні органи. Тим ви робите собі зайву проблему.

16. Заховайте своє "Я", як твердять психологи. Для того щоб захистити своє "Я" від стресів, потрібно його заховати у центр, що розташований у районі сонячного сплетіння. Думкою перенесіть його в місце розташування дихального центру, а потім "розмістіть" у сонячне сплетіння і там залишіть на певний час.

17. Щоб зняти стрес, важливо замінити свої психологічні роздуми в напрямку власного "хобі". Статистика свідчить, що люди, захоплені цікавою справою, стресостійкі.

18. Зняти психологічне напруження можна прогулянкою, мрією, читанням цікавої книги, переміною праці, прослуховуванням музики, спілкуванням з людиною, якій довіряєте.

Змусьте стрес працювати на вас

Якщо неприємностей неможливо уникнути, то доцільно спробувати одержати, наскільки можливо, користь за рахунок зміни точки зору:

• спробуйте сприйняти негативну подію як позитивну (втрату роботи як можливість знайти кращу);

• поставтеся до стресу як до джерела енергії. У спокійному стані ви не змогли б стільки зробити. Сприймайте проблему як виклик;

• не думайте про минулі події як про поразку;

• ви не можете відповідати за вчинки інших людей, а можете тільки контролювати свою реакцію на них. Головне — перемога над емоціями;

• не прагніть догодити всім, це нереально, час від часу догоджайте власне собі.

Лікуйтеся від трудоголізму!

table psy

Трудоголіки — люди, для яких не існує нічого, крім праці. Озна-ки такого стану:

• пониження ефективності в роботі;

• нехтування сім’ї та громадського життя;

• деформоване уявлення про важливе в житті;

• обмеженість світогляду, витіснення певних сфер навколишнього життя зі сфери його життєвих інтересів;

• типовою для них є особливість деформованості критеріїв само-оцінки;

• неадекватна вимогливість, що виявляється через примхливість.

Тест "Визначення ступеня

схильності до стресу"

(для самоконтролю)

Перед Вами 18 тверджень. Ви повинні визначити, якою мірою кожне твердження стосується вас. У відповідях використайте шкалу:

1 — завжди;

2 — майже завжди; З—рідко;

4 — дуже рідко;

5 — ніколи.

1. Не менше одного разу в день я їм гарячу їжу.

2. Не менше чотирьох ночей на тиждень я сплю по 7-8 год.

3. Я отримую від людей позитивний емоційний заряд, сам плачу людям тим самим.

4. У мене є родичі, на яких я можу покластися.

5. Я займаюся фізичною зарядкою не менш двох разів на тиждень.

6. Я викурюю за день менше половини пачки сигарет.

7. За тиждень я вживаю алкоголь менше п'яти разів.

8. Моя вага відповідає моєму зростові.

9. Моя зарплата відповідає моїм витратам.

10. У мене багато друзів і знайомих.

11. У мене є товариш, якому я можу довірити свої найпотаємніші думки.

12. Моє здоров'я в нормі.

13. Я можу вільно говорити про свої переживання, перебуваючи не в гуморі.

14. Я обговорюю свої особисті проблеми з людьми, з якими спілкуюся.

15. Не менше одного разу на тиждень жартую.

16. Я здатний досить ефективно організувати свій час.

17. Я випиваю менше як три чашки кави (чаю) на тиждень.

18. Протягом дня мені вдається деякий час побути наодинці.

Обробка й оцінка результатів

1. Підсумуйте отримані вами бали.

2. Із загальної суми слід відняти 18.

3. Сума балів близько 25 свідчить про стресовість; 40-65 — стресо-вість значного ступеня; більше 65 балів — Ви на грані зриву.

 

результат

 

 

Шановні батьки!

 

Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групі.

o                                Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато іграшок, діток і їй там буде добре, цікаво, весело.

o                                Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо дотримуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.

o                                Навчіть дитину елементарним навичкам самообслуговування.

o                                Подбайте пор психічне і фізичне здоров’я дитини.

o                                Повідомте вихователів про звички  та вподобання вашого малюка, про особливості здоров’я та поведінки.

 

Яндекс.Метрика