Консультації для батьків

 

Консультація для батьків «Граємо всюди»

 

Ігри - один із засобів виховання і навчання дітей дошкільного віку. Гра для дошкільників - засіб пізнання навколишнього. У грі дитина розвивається фізично, у неї виховується кмітливість, працьовитість, ініціатива. З допомогою ігор вихователь здійснює сенсорне виховання дітей, розвиває пізнавальні процеси (допитливість, розуміння взаємозв'язку найпростіших явищ тощо). Він використовує гру як засіб розвитку мислення, мови, уяви, пам'яті, розширення і закріплення уявлень про навколишнє життя. Враховуючи, що гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку, то в дитячому садку гру можна використовувати в освітній діяльності, в ході режимних моментів, в самостійній діяльності дітей. А як використовувати ігри в домашніх умовах?

 

101213comportamento

 

 

«Ігри на кухні»

 

Використовуючи гру при організації повсякденних домашніх справ можна навчити малюка багато чого корисного і цікавого. Н-р, при приготуванні обіду можна на кухні пограти з дитиною в такі ігри:

«Їстівне-неїстівне».

Мета: розвиток уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.

Правила гри: Дорослий називає різні предмети (н-р, картопля, ніж, виделка, торт, каструля і т. п.) дитина в свою чергу повинна відповідати «їстівне» або «неїстівне». Потім можна помінятися ролями.

Відгадуємо «Смачні» загадки.

В полі народився,

На заводі варився,

На столі розчинився.

Відповідь: Цукор

Маленьке, здобне

Колесо їстівне.

Я одна його не з'їм,

Розділю хлопцям всім.

Відповідь: Бублик

 

Дідусь сміється,

на ньому шубонька трясеться.

Відповідь: Кисіль

Холодок в пакеті

Їдять і дорослі і діти

Холодок, холодок,

Дай лизнути тебе разок!

Відповідь: Морозиво

В воді родиться, а води боїться.

Відповідь: Сіль

Наші поросятки зросли на грядці,

До сонечка бочком, хвостики гачком.

Ці поросятки грають з нами в хованки.

Відповідь: Огірки

 

«Колір, форма, розмір»

Мета: розвиток пам'яті, мислення, уваги, логіки.

Правила гри: Батько пропонує дитині назвати продукти (предмети на кухні) певного кольору, форми, розміру.

«Відгадай»

Мета: формувати вміння думати і аналізувати, збагачувати мову, розвивати творче мислення, уяву, пам'ять.

Правила гри: Запропонуйте дитині відгадати предмет, описуваний вами, на задану тему. Потім хай спробує описати предмет дитина, а ви відгадуєте!

«Хто більше»

Мета: розвиток уваги, пам'яті, розширення словникового запасу.

Правила гри: Спільно з дитиною виберіть тему гру (н-р: «Посуд») і по черзі називаєте посуд. Хто більше назвав, той і виграв!

«Назви лагідно»

Мета: формування навичок словотворення.

Правила гри: Батько називає будь-яке слово, а дитина повинна назвати його ласкаво, н-р, моркву-морковочка, тарілка-тарілочка і т.д.

«Обзывалки»

Мета: розвиток мовлення, пам'яті, уваги, почуття гумору.

Правила гри: Спільно з дитиною вибираєте тему гри, н-р, фрукти. І по черзі «ображаєте» один одного фруктами! (Ти - яблуко!, А ти - ананас! А ти - банан! Тощо)

Завдання на розвиток дрібної моторики:

1. розсортувати білу і червону квасолю;

2. викласти з квасолі яку-небудь фігуру, цифру, букву, слово...;

3. в мішечок покласти крупу (рис/гречка/горох) і дрібні іграшки з кіндер-сюрпризу. Вгадати на дотик знайдений в мішечку предмет;

4. порахувати скільки столових (чайних) ложок, н-р, рису увійде в чашку, банку...

Дитина дуже рада хвилинам, подарованим їй батьками в грі. Спілкування в грі не буває безплідно для малюка. Чим більше випадає дорогих хвилин у товаристві близьких йому людей, тим більше взаємини, загальних інтересів, любові між ними в подальшому.

Фантазуйте і грайте на здоров'я!

 

 

 

 

 

 

                                       КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

                                            

Покарання для дитини


    Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності. Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
     Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків. 

 

 

Комп'ютер - корисно чи шкідливо?

  

 Сьогодні комп'ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техніки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп'ютер з'явився якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп'ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп'ютером?

   Одночасної відповіді, звісно ж, немає. Комп'ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам'ять й увагу. Щоб гратися в комп'ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За допомогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна моторика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові завдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети."Ну, хіба це погано?" - запитують батьки.
   Крім того, діти легко орієнтуються в комп'ютері, найчастіше почуваються і в житті упевненіше. Вони легко адаптуються до різних ситуацій.
   Часто саме комп'ютер допомогає залучити до занять дітей, яких важко посадити за звичайне читання або розв'язання задач. Тут вони потрапляють у гарну казку, де діють веселі й спритні герої. Наприкінці гри обов'язково похвалять малюка або навіть видадуть почесний диплом. Тут у дитини обов'язково що - небудь вийде і виникне "ситуація успіху", після цього захочеться ще погратися. Адже комп'ютерні розвивальні програми називаються "іграми", а зовсім не "заняттями".
   Так що ж, кожній дитині - по комп'ютеру? Як і в кожної проблеми, у цієї теж є дві сторони - погана та гарна. Якщо не дотримуватися режиму, а, просто кажучи, не обмежувати комп'ютерний час для дитини, то незабаром він із помічника перетвориться на вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадто тривале знаходження перед монітором комп'ютера може призвести - до зниження зору. Але найбільша небезпека - це виникнення стійкоїкомп'ютерної залежності. Весь свій вільний час дитина проводить перед комп'ютером. Вона грається будь-якої вільної хвилини. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо, якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому бракує вашої уваги, і він у такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит?
   Комп'ютерна залежність, дійсно, виникає не раптом. Спочатку дитина грається заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, дізнається правила, стає успішною. Потім настає час для ігор на гроші, а таких в Інтернеті чимало. Якщо батьки забороняють їй гратися вдома; то дитина знаходить можливості та йде до ігрового салону або комп'ютерного клубу.
   Тому, купуючи комп'ютер, відразу продумайте, у якому режимі ваша дитина зможе ним користуватися. Уважно поставтеся до вибору комп'ютерних ігор. Вони повинні відповідати віку дитини й не мати агресивних настроїв.
   Як тільки ви помітили, що в дитини зник інтерес до реального спілкування, вона довго просиджує за комп'ютером, настав час бити на спалах. Краще не доводити ситуацію до безвиходів.
   Як зробити так, щоб комп'ютер не заподіював шкоди, а був корисним?

  • Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп'ютером.
  • Ретельно добирайте комп'ютерні ігри, для початку спробуйте "пройти" їх самостійно.
  • Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.
  • Пояснюйте дитині, що комп'ютер, здебільшого повинен використовуватися не заради гри, а для справи.
  • Не ставте комп'ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.

comp

Музика

 Радості й любові – у свята зимові!

 

 

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Свято в українській народній традиції завжди займало провідну роль. 

 Переддень Нового року (за старим стилем) в народі називався Щедрим Вечором, що повязано зі звичаєм готувати святковий стіл.

Характерною прикметою цього свята в Україні було й щедрування – давній народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням  щастя та достатку членам сімї.

Обряд щедрування, увібравши  в себе національний колорит та менталітет нашого народу, став явищем народної художньої творчості та таким зберігся й до-сьогодні.

 

 

 

13 січня о 15.30 відбулася розвага

"Щедрий вечір, добрий вечір", 

 

в якій активну участь прийняли діти та колектив закладу. Народні традиції які притаманні нашій місцевості були широко представлені під час розваги. Все пройшло з емоційно піднесеним настроєм.

щедрівки

 

щедрівки1

 

щедрівки8

 

 щедрівки9

 

щедрівки2

 

щедрівки3

 

щедрівки4

 

щедрівки5

 

щедрівки6

 

щедрівки7

 

 

 

Співайте діткам перед сном

 

«Котику сіренький...» Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заспокоюючи свою дитинку. Скільки любові і ніжності у колискових піснях!! Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову одразу заспокоюється, затихає, засипає! Саме колискові пісні вважаються першими в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!

Ритм колискових зазвичай відповідає серцебиттю, ритму дихання матері і малюка, відіграє важливу роль  у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, пташок, оточуючі предмети.

                          Котику сіренький, ,                     Дитя буде спати,

                          Котику біленький,                      Котик воркотати,

                          Котку волохатий,                      Ой на кота воркота,

                          Не ходи по хаті,                         На дитину дрімота!

 

Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином, колискові дають дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.

Але найголовніше в колискових – це материнська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекрасне, але в теперішній нелегкий час, почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний!

Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня. Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування, відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли дитина дорослішає! І навіть тоді, коли ваша дитина подорослішає, вона буде знати, що у нього є та людина, яка його завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, з якою так приємно спілкуватися  просто покласти голівку на плече. Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви  –  найкращий співак і приклад для своєї дитини!

                            Рученьки, ніженьки,

Лагідні очі!

Спокійної ночі!

Скінчилася гра!

Рученьки, ніженьки,

Спокійної ночі!

Спати пора!

 

Батьки –

перші вчителі музичного мистецтва для своїх дітей

Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто, без фальші співати! Багато факторів залежить від того, чи співуча мама у дитини! Річ у тому, що слух розвивається одночасно з голосом! Якщо мама не співає разом з дитиною, то вона не навчиться цьому самостійно! Наспівуючи з матусею простеньку пісеньку, малюк інстинктивно прислуховується до маминого голосу: а чи співаю я так, як мамочка? Спочатку дитина інтонує, попадає в дві ноти, потім в три і т.д. В такі моменти дитина запам’ятовує, як працює голосовий апарат, як вірно дихати. Інколи дитина не співає, тому що не розуміє як потрібно брати дихання. Спів, для дитини, важка праця! Саме тому, важливо співати разом з вашою дитиною, адже під СD – програвач правильно володіти своїм голосовим апаратом не навчишся! Для  спільного музикування потрібно правильно підбирати пісні, характерні віковим особливостям дитини. Так, трьохрічному малюку «дорослі» пісні не підійдуть, важкуваті для сприйняття та виконання! Для початку слід вибирати коротенькі поспівки, поки дитина не навчиться виконувати їх чисто (наприклад: Скаче жабка по доріжці, витягнувши свої ніжки; Я маленьке слоненя, люблю гратися щодня; Диби – диби – диби – ди)

Не слід забувати про те, що було б просто чудово пританцьовувати чи акомпанувати на справжніх чи саморобних інструментах: кубики, дерев’яні палички, пляшки з сипучими крупами ) Таким чином ритмічні рухи дають відчуття такту. Музикуйте, танцюйте, співайте з вашими дітками, адже саме ви стаєте основним прикладом наслідування для своїх дітей.

 

 

Психологія

Емпатія – один з важливіших етапів розвитку особистості дитини

img1402

Уміння розуміти інших і співчувати людям – це основа продуктивного людського спілкування. Відчуття та усвідомлення почуттів співрозмовника дозволяє будувати довгострокові, міцні відносини, легко знаходити спільну мову в навчанні і роботі. Зрештою, спроможність до них може стати справою всього життя. Англо-американський психолог Едвард Титченер дав визначення цих явищ – емпатія. У перекладі з грецької це слово означає «пристрасть», «страждання», а саме поняття означає уміння відчувати будь-який емоційний стан іншої людини, диференціюючи від своїх почуттів.

Визначення слова емпатія в психології

Психологи так пояснюють значення слова емпатія: ірраціональне розуміння іншої особистості, відчуття її внутрішнього світу, вміння частково випробувати ті ж емоції, що у співрозмовника, одночасно відокремлюючи їх від власного сприйняття. Існують різні рівні і форми емпатичної здібності, що відрізняються за ступенем її інтенсивності. Психологи вважають схильність людей до емпатії нормою, тоді як повне ототожнення своїх переживань з почуттями співрозмовника або, навпаки, відсутність якого-небудь відчуття іншої людини – ненормальним положенням речей. 

Людей, які володіють емпатичні здібностями різної сили, називають эмпатами. Залежно від рівня емпатії розрізняють слабких, функціональних і професійних осіб. Окремою групою можна назвати людей, у яких вміння відчувати інших відсутнє або нерозвинуте так погано, що їх не можна зарахувати навіть до слабкого типу, але це рідкість.

Види емпатів та їхні особливості:

- Слабкі. 
  Добре сприймають чужі емоції, але слабо контролюють свої, схильні до стресів і перевантажень.
 
- Функціональні.
  Відрізняються високим рівнем емпатичних здібностей і вмінням брати над ними контроль.
 
- Професійні.
  З легкістю визначають те, що відчувають інші люди, вміють аналізувати емоції і керувати ними.

Роль почуття емпатії в спілкуванні

Почуття емпатії безпосередньо впливає на якість життя осіб, які перебувають у соціумі. Дослідження, які проводилися психологами, показують, що люди з більш високим рівнем емпатичних здібностей успішніше, легше досягають поставлених завдань і рухаються вперед по кар'єрній драбині швидше, аніж ті, в кого рівень емпатії низький. Людина, яка вміє розуміти інших, в цілому доброзичливіша, має більше друзів і міцнішу сім'ю. Вона не намагається зайвий раз викликати почуття провини, не вимагає занадто суворих покарань за проступки. 

Показувати іншій людині, що розумієш її, важливо не тільки для близьких, але і в ділових відносинах. Навіть якщо існує конфліктна ситуація, адекватні люди, які вміють слухати й чути, зможуть знайти ефективне рішення та компроміс набагато швидше, аніж співрозмовники без розвиненої емпатії в аналогічних умовах.

Які види емпатії бувають

Крім того, емпатичні здібності допомагають людям мистецтва: художникам – розповісти свою думку в картині, акторам – вжитися в роль, письменнику – передати характер героїв. 

Існують дві форми емпатії: співпереживання і співчуття. Перша передбачає ототожнення себе з людиною, сприйняття її відчуттів. Друга форма – це переживання власних почуттів, які виникли по відношенню до емоційних відчуттів іншого. Крім видокремлення за формами, емпатичні здібності психологи класифікують за видами, про яких буде докладніше розказано нижче. Їх три: емоційна, когнітивна та предикативная емпатія.

Емоційна емпатія

Під емоційною емпатією, розуміють таку форму розумової діяльності, яка заснована на проектуванні та наслідуванні реакцій іншої людини. Її можна назвати «побутової» емпатією. Як правило, спілкування більшості людей в переважній кількості ситуацій базується на цій формі – коли одна людина бачить почуття співрозмовника і проектує їх на себе. 

Когнітивна емпатія

Емпатія включає не тільки вміння емоційно відчути почуття іншої людини, але і здатність інтелектуально проаналізувати його слова, дії й поведінку, іншими словами, зрозуміти людину розумом. Так працює форма когнітивної емпатії, основа якої – аналіз і порівняння. Цей вид використовується під час проведення веденні наукових дискусій та полемічних бесід

img14022

Предикативна емпатія

Предикативная форма емпатії – це вміння аналізувати та передбачати, які відчуття викликає у співрозмовника та чи інша ситуація.

Люди у повсякденному житті використовують предикативную емпатичну форму, уявляючи себе на місці іншої людини та визначає, як би вона відреагувала на певні умови. Але цей науковий термін є менш поширеним у суспільстві для усвідомлення більшості побутових ситуцій.


Рівні емпатії

Є кілька рівнів емпатії, які характеризуються ступенем зацікавленості думками, почуттями інших людей та інтенсивністю проявляють співчуття і співпереживання. Умовно психологи визначають три ступені емпатії: перший – низький, другий – середній, третій – вкрай високий.

Нижче більш детально розглянемо рівні уміння відчувати і розуміти інших: 

- Люди з першим рівнем емпатії здаються відстороненими і байдужими, у них мало друзів, і тому що їм нецікаві почуття, думки та дії інших. Як правило, представники першого рівня зрідка або здебільшого не розуміють оточуючих.

- Другий рівень емпатії характеризується відносною байдужістю до того, що думають і відчувають інші, але одночасно є вмінням співпереживати. Представники другого рівня воліють боротися з емоціями, тримати їх під контролем.

- Третій рівень емпатії є рідкісниим, адже люди цього типу здатні співпереживати, співчувати іншим, розуміти їх краще, ніж самих себе. Вони товариські й дружелюбні. Проте, представникам третього рівня буває важко позбутися залежності від громадської думки. 

img14023 img14024

 

Фактори,які формують емпатію у дітей

Емпатія – це вроджене почуття, яке спостерігається у всіх людей за рідкісним винятком. Навіть немовлята, перебуваючи в одному приміщенні, спілкуються емпатично (заплаче один – все повторять). Надалі вміння розуміти і приймати інших, або стає краще, або притупляється в залежності від виховання, положення в суспільстві, кола спілкування.
 
Розвиток емпатії у дошкільнят відбувається внаслідок наступних навколишніх умов:

- Довірчі сімейні стосунки між членами родини.
 
img14025


- Спостереження за тим, як дорослі вміють співчувати і співпереживати іншим.
 
img14026 img14027


- Добре ставлення батьків до домашніх та вуличних тварин.
 
Важливо пояснити дитині, що менші брати, хоча і дуже сильно відрізняються від людини, але й теж можуть відчувати біль, якщо їх вщипнути або поранити. Отже, наявність домашніх тварину життєвому просторі дитини однозначно сприяє розвитку високого рівня емпатії. 
 
img14028 img14029

- Співчуттєва реакція на сумні події, яку не приховують від дитини – спостереження за тим, як мама з татом або інші родичі переживають за чужих людей, допомагають малюкові поставити себе на місце страждаючої людини.
 
Після того, як маленька дитина вже накопичила певний життєвий досвід, видно, як рівень її емпатії зростає. Якщо ж малюк не виявляє емпатичних здібностей, обов’язково слід звернути на це увагу та зайнятися спеціальними вправами.
 
Люди, які подорослішали, не вчаться розуміти і приймати інших, з часом будуть відчувати труднощі під час побудови ділових, сімейних, дружніх відносин. 
 
img140210 img140211


Як розвинути почуття емпатії : вправи

Розвивати і тренувати емпатію потрібно з дитинства, якщо є ознаки того, що дитина не набуває цей навик самостійно. Існує кілька педагогічних методів формування емпатичної здібності: спілкування, вправи у вигляді гри. Спеціальні тренування застосовують навіть серед дорослих в групах, якщо людина зі слабкою або відсутньою емпатією хоче розвиватися. 

- «Яке почуття?»

Для цього вправи учасникам видають картки, на яких написана емоція – смуток, гнів, радість, здивування. Людина намагається мімікою показати власне почуття, а завдання інших співрозмовників полягає в тому, щоб вгадати цю емоцію.

- «Мавпа перед дзеркалом»

Учасники розбиваються на пари: хтось бере роль мавпи, інший стає дзеркалом. Завдання «мавпи» – мімікою показувати все, що їй тільки заманеться, а «дзеркало» має повторювати її дії. Через п'ять хвилин ролі змінюються, а ведучі гри оцінюють, хто був кращим.

- «Телефон»

Учасник гри бере телефон і починає робити вигляд, що з кимось розмовляє (спочатку придумує, з ким) – з одним, бабусею, сусідкою, начальником. Решта повинні вгадати, з ким розмовляє ведучий.

img140212

 

 

 

патр.в

 

Етикет представника  нації  та  громадянина  держави

 

  Універсальним засобом власної ідентифікації нації є мова. Це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації у вічності. Мова – це основа національної гідності і ставлення до неї є виявом національної самосвідомості, а відтак, і громадянської позиції. Кожен громадянин своєї держави має і свої мовні обов’язки, які слід знати і виконувати :

   захищати рідну мову,як свій народ, його гідність, його право на існування ;

   удосконалювати повсякчас володіння рідною мовою ;

   розмовляти рідною мовою скрізь, де її розуміють, і з усіма, хто її розуміє ;

   не поступатися своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали ;

   любити рідну мову, як свою матір – не за якісь її принади чи вигоди, а за те, що вона рідна ;

   сім’я – це частина нації, тому у родині слід розмовляти мовою своєї нації ;

   прищеплювати своїм дітям ставлення до рідної мови  як до святині ;

   мати у домашній бібліотеці книги , газети, журнали рідною мовою ;

 

   ніколи не бути байдужим до тих, хто виявляє зневагу до вашої рідної мови. 

 

психологія 2 

             

                  ЗДИВОВАНІ    КВІТИ

 

 

 

Сю  ніч  зорі  чомусь  колючі,

як  налякані  їжачки.

Сю  ніч  сойка  кричала  в  кручі,

сю  ніч  ворон  сказав:  « Апчхи !»

Сю  ніч  квітка  питала  квітку:

–– Що  ж  це  робиться,  поясни ?

Тільки  вчора  було  ще  влітку,

а  сьогодні  вже  восени !

 

 

                             Ліна  Костенко

 

 

 

 

 

психолог

 

 

ВІРЮ В ЧУДЕСА

 

 Сонце сипле промені

                                  На рипливий сніг,

                                  Діаманти хто мені

                                  Кидає до ніг?

 

     Це ж зимове сонечко, –

                                   Ой,яка краса!

                                   І гукає донечка:

                                   – Вірю в чудеса!..

 

                   Ліна Біленька

 

 ЯКУ  ІГРАШКУ  КУПИТИ  ДИТИНІ?

 

У більшості випадків ми обираємо та купуємо іграшки для дитини стихійно. Керуючись у виборі порадою продавців-консультантів,проханням дитини чи просто тим,що нам ця іграшка подобається. Не менш впливовим є фактор ціни,розміру та зовнішньої привабливості. А от на розвиваючий потенціал іграшки,її «корисність» чомусь уваги не звертаємо!Як результат –кімната нашого малюка переповнена однотипними та некорисними іграшками,а потрібних і важливих для дитячого розвитку бракує.

При виборі будь-якої розвиваючої іграшки (пірамідка,мозаїка або пазл) користуйтеся одним простим правилом – не варто купувати їх на виріст. Занадто складна іграшка у кращому випадку не викличе цікавості в малюка,у гіршому – ризикує бути зламаною. Тому в першу чергу звертайте увагу на вік,що його рекомендовано виробником.

Для зовсім маленьких традиційно найкращими є пірамідки. Це,так би мовити,перші посібники з форми,кольорів і розмірів. До того ж вони розвивають координацію рухів,дрібну моторику рук і логічне мислення. Чим більше деталей – тим більший вік,на який розрахована дана пірамідка.

Найпершим стимулятором наочно-образного мислення є рамка-вкладиш. Висувне зображення потрібно вставити у відповідну нішу. Складність у тому,аби не лише правильно підібрати деталь за розміром,але й правильно її розташувати.

Цікавими є також набори об’ємних вкладишів,однакових за формою,але різних за розмірами. Вставляючи менший елемент у більший,дитина вчиться співвідносити розміри предметів,координуючи дію рук і очей. Як правило,більшість таких конструкцій легко трансформуються у циліндричну пірамідку.

Ще одним варіантом вкладишів є так звані коробки форм. В об’ємну фігуру з отворами різних геометричних форм необхідно помістити відповідні деталі. Звертайте увагу на те,щоб елементи легко входили у прорізи. А також на те,щоб до отвору певної форми входила деталь лише одного виду. В іншому випадку – гра повністю втрачає сенс.

Як ви знаєте,розвиток дрібної моторики рук тісно пов’язаний з розвитком мозку. Розвинути розумову діяльність дитини допоможе гра-шнурівка. Вона якнайкраще вдосконалює координацію обох рук і привчає пальці дитини до точних рухів. Найпростіші – там,де потрібно протягнути шнурок у відповідні отвори. Більш складні – до основного зображення необхідно приєднати додаткові. Наприклад,до – їжачка-яблука та груші. Найвищий пілотаж – об’ємні шнурівки,так звані 3D.

Малюку двох років можна запропонувати вже й мозаїку. Один із варіантів – набори з великими деталями,що з’єднаються між собою виступами та прорізами. А збирати їх можна на будь-якій поверхні(наприклад,на підлозі).Набори для малюків характеризуються більшою величиною деталей і простотою в експлуатації. А для дітей від 5 років буде цікавою термомозаїка, де дрібні елементи фіксуються на поле з ніжками і оброблюються праскою,після чого стають нерозривними.

Це лише кілька прикладів розвиваючих іграшок,а їх тисячі. Вибираючи для своїх малюків машинки,звірят,ляльок чи інших казкових,фантастичних істот,батькам потрібно завжди пам’ятати:іграшка формує ставлення маленької людини до рослинного й тваринного світу,до друзів,до добра і зла,до прекрасного.

Не варто пропонувати своєму синові чи доньці злих і страшних,неприродних і безглуздих іграшок,бо саме іграшка має берегти дитячу душу і розвивати в ній найкращі почуття.

На думку психологів,більшість сучасних батьків дарують своїм дітям ті іграшки,про які самі мріяли і якими ніколи не гралися в дитинстві. Тому,купуючи дитині іграшку в подарунок, пам’ятайте:гратися нею буде вона,а не ви. Не купуйте іграшки «під себе»!Тато може подарувати синові модель літака тільки тому,що сам колись мріяв про таку. І потім навіть ображатися,що хлопчик не в захваті від подарунка і зовсім не грається ним. Наші діти не обов’язково мають повторювати нас у всьому. Це стосується і подарунків.

Іграшка – то велика радість для дитини. Діти граються усім,що потрапляє їм у руки. І головна ознака «гарної» іграшки – те,що вона «піддатлива» та гнучка і може перетворитися на все,що потрібно,відповідно до вимог гри.

При виборі «плюшевого друга» радимо дотримуватися золотої середини:

*Не великий (дитина має самостійно його підняти,обійняти і носити),але й не дуже маленький,що часто губиться.

*Хто це? (Іграшка має бути упізнавана, аби малюк чітко міг охарактеризувати того чи іншого героя.)

*Злюка. (в арсеналі малюка має бути і 2-3 негативні герої. Принаймі для того,аби виплеснути негативні емоції чи «врятувати принцесу».)

 

Взагалі іграшок в домі має бути небагато,тоді діти їх цінують:згадайте своє дитинство й улюбленого безвухого ведмедика. Малюк повинен відчувати ставлення до цієї речі,до цього подарунка. Неможливо щодня отримувати задоволення.

Інколи варто навіть проводити ревізію і віддавати (або ховати) деякі іграшки,щоб у дитини не виникало «іграшкового перенасичення».

 

Не менш важливим,аніж сам подарунок,є процес його дарування. Можна просто подарувати дитині іграшку,а можна її заховати,придумати гру,влаштувати смішні конкурси. Діти завжди відчувають,чи вкладено в подарунок душу,вони дуже трепетно до цього ставляться. Тож купуючи своїй малечі подарунки,скористайтесь нашими порадами,і тоді іграшка справді буде радістю і не лише у свято,а й щодня.     

 

 

Стрес , стресори , перша допомога в гострій стресовій ситуації

 

Зміст

1. Стрес і чинники, що його стимулюють.

2. Перша допомога в гострій стресовій ситуації .

3. Рекомендації Г. Сельє щодо стресів .

4. Тест "Визначення ступеня схильності до стресу" (для самоконтролю).

Стрес і чинники, що його стимулюють

Життя, пошук, творчість, діяльність - - все має проблеми, розв'язання яких призводить до стресових ситуацій. Справа в тому, що навіть у найбільш продуманій та добре налагодженій управлінській роботі спостерігаються ситуації, які негативно впливають на людей і призводять до стресу. У стресовому стані поведінка особистості дезорганізовується, спостерігаються неконтрольовані рухи, певні мовні відхилення, з'являються емоції, не адекватні культурі взаємин.

Сучасна технологічна наука вирізняє такі важливі феномени критичних життєвих ситуацій, що характеризують психологічний контекст виникнення конфліктів, — стрес, фрустрацію, кризу і власне конфлікт.

Стрес — неспецифічна реакція організму на ситуацію, яка потребує певних змін. Мусимо пам'ятати, як писав Г. Сельє, що майже будь-яка нова життєва ситуація може викликати стресовий стан, але не кожний стан є критичним, окрім горя, нещастя, виснаження, які супроводжуються порушенням адаптації, контролю, перешкоджають самоактуалізації особистості.

Фрустрація визначається як стан, викликаний наявністю сильної мотивованості для досягнення мети (задоволення потреб) та подолання перешкод на шляху до мети. Такими перешкодами для досягнення мети можуть бути причини різного характеру: фізичні (позбавлення волі), біологічні (хвороба, старість), психологічні (страх, брак інтелектуальних даних), соціокультурні (заборони, правила, норми).

Фрустрація постійно наявна в людині, вона глибоко загнана всередину (в людину) і може за певних сприятливих умов вийти назовні у формі агресії як поведінки індивіда, спрямованої проти іншого індивіда чи групи людей, що може призвести до конфлікту.

Криза характеризує стан індивіда, що виникає у вигляді проблеми, з якої він не може вийти чи вирішити її протягом нетривалого часу, внаслідок чого свідомість неначе капітулює перед проблемою.

Стрес — це сильний прояв емоцій, який викликає комплексну фізіологічну реакцію, це стан душевного та поведінкового розладу, пов'язаного з нездатністю особистості доцільно діяти у відповідних ситуаціях. За частих стресових ситуацій у людини зникає апетит, настає депресія, знижується інтерес до роботи, спілкування, настає апатія, знижується ефективність праці. Стресові ситуації негативно позначаються на здоров'ї, у людини з'являється цілий букет захворювань: виразки, мігрень, гіпертонія, астма, артрит, алергія, діабет, шкірні хвороби тощо.

До чинників, які призводять до стресу, належать: дефіцит часу, негативні емоції, складні проблеми в сім'ї, мікроклімат у колективі, негаразди на роботі тощо.

Профілактика стресу вимагає від особистості:

• бути здатним змінити ситуацію;

• вміти зменшити значення втрати того, до чого прагнув;

• бути здатним прогнозувати не тільки успіхи, а й невдачі;

• уміти розрізнити значні втрати від несуттєвих, невдачу — від катастрофи;

• навчитися розслаблятися, аби дати організму відновити потенції;

• бути готовим до спілкування з різними людьми ("він іншим бути не може");

• уміти навіювати позитивні образи, які б витісняли негативні ("який прекрасний день .");

• мати почуття гумору — посміятися над собою, розрадити душу ("це ще не кінець світу .");

• уміти вирізнити дві фундаментальні речі — здоров'я (яке не купиш) і роботу (яку можна змінити);

• навчитися говорити "ні", коли неможливо сказати "так", ураховуючи при цьому, що доцільно знайти аргумент для "ні";

• намагатися вивчити психологію й тактику начальника та відповідно розмовляти з ним так, аби не втратити довіру до себе;

• не погоджуйтесь із тим, хто висуває суперечливі вимоги, апелюючи до негативних наслідків, не займайте при цьому звинувачувально-агресивну позицію.

Перша допомога в гострій стресовій ситуації

1. У гострій стресовій ситуації не можна приймати жодних рішень.

2. Прислухайтеся до такої поради: рахуйте до 10.

3. Займіться своїм диханням. Повільно вдихніть повітря носом і на деякий час затримайте дихання. Видих здійснюйте поступово також через ніс, зосередившись на відчуттях, пов'язаних з вашим диханням.

Подальші події можуть розвиватися так:

1. Якщо стресова ситуація спіткала вас у приміщенні:

• встаньте, попросіть вибачення, вийдіть із приміщення, найдіть можливість побути наодинці;

• знайдіть можливість змочити чоло й артерії на руках холодною водою;

• роздивіться навусебіч, огляньте приміщення, подумки опишіть його зовнішній вигляд;

• подивіться в небо, зосередьтеся на тому, як пливуть хмаринки;

• наберіть води і поволі пийте, відчуваючи вологу в горлі;

• випростайтесь, поставте ноги на ширину плечей, аби голова і руки вільно звисали додолу, зробіть глибокий видих, підніміть голову.

2. Якщо стресова ситуація сталася з вами поза приміщенням:

• озирніться навколо, у думці назвіть усе, що ви бачите (про себе);

• знайдіть будь-який маленький предмет (листочок, камінець, гілочку .), уважно погляньте на нього (близько чотирьох хвилин), потім заплющіть очі, уявіть його;

• подивіться на небо, намагайтесь роздивитися, що там є;

• якщо є можливість випити води, випийте;

• ще раз простежте за своїм диханням, дихайте повільно, через ніс; вдихніть, затримайте дихання і знову повільно — видих, плечі розслабляйте. Для першої допомоги — цілком достатньо.

К. Юнг наголошував — всьому живому Богом відпущено певний час на цій землі, тому прагніть бути щасливим сьогодні, не відкладаючи на завтра. Д. Карнегі з приводу стресових ситуацій писав: "Не потрібно пиляти тирсу!"

Рекомендації Г. Сельє щодо стресів

Канадський учений, лікар і біолог Г. Сельє багато років вивчав стреси та їхній вплив на організм людини.

Учений дійшов висновку, що людина, яка керуватиметься правилом "поводься так, щоб завоювати любов інших, викликати прихильність і доброзичливість оточення", створить для себе максимум психологічного комфорту й можливості успіху.

Так, Г. Сельє пропонує:

1. Прагнучи доброзичливих стосунків, не заводьте дружби з "важкими", нестриманими людьми.

2. У кожному різновиді досягнень є своя вершина, прагніть до неї і будьте задоволені.

3. Цінуйте радість справжньої простоти життєвого устрою.

4. З якою б життєвою ситуацією ви не зіткнулися, подумайте, чи варто боротися.

5. Постійно зосереджуйте свою увагу на світлих сторонах життя. Кращий шлях зменшити стресовість — відволіктися.

6. Навіть після нищівної поразки боротися з гнітючими думками найкраще з допомогою спогадів про минулі успіхи. Це сприяє встановленню віри у себе.

7. Якщо вас чекає неприємна справа, не відкладайте її.

8. Не забувайте, що немає готового рецепту успіху, що був би придатний для всіх. Всі ми різні, наші проблеми теж різні.

Про людську життєтворчість написано багато порад, вдумаймося в деякі із них: серед них є відповідь і на ваші проблеми.

Самозахист від стресу

Мусимо погодитися, що життя потребує сподіватися на краще, бути готовим до гіршого, вчитися сприймати всі проблеми з певною часткою гумору, здорового глузду, піддатливістю, незаникленістю.

1. Спеціалісти пропонують зустрічати стрес у розслабленому м'язовому та духовному стані.

2. Пам'ятаймо, що все наше життя складається з дрібниць, не розкидаймося ними. "Не робіть із мухи слона" — вчить народна мудрість.

3. Ніколи не скаржтеся. Рано чи пізно більшість із нас отримає те, що насправді заслуговує, а тому звертаймо увагу на найголовніші пріоритети (навчання, сім'я, діти, робота, родичі, друзі).

4. Не завжди буває так погано, як того остерігаємося, тому порада: не треба гаяти часу на думки про погане, відкидайте їх.

 

 

5. Прагніть любити себе сьогодні більше, ніж до цього часу, думайте про добре, що було у вашому житті, і витісніть похмуре.

6. Якщо ви потрапили у складну ситуацію, розкажіть про це тим, кому довіряєте. Можливо, вони допоможуть розв'язати проблеми. Проблема завжди має вирішення, важливо його шукати, не опускати рук.

7. Допомагайте іншим. Вирішення проблем інших подарує вам досвід для вашого життя.

8. Не впадайте у відчай, не припиняйте боротися зі злом. Зло, коли з ним борешся, перестає бути небезпечним.

9. Визнання того, що ви переоцінили себе, послужить сприятливим уроком на майбутнє, уникайте завищених самооцінок.

10. Уважно поставтеся до власних очікувань. Можливо, доцільно було б знизити свої власні потреби, зробити їх реальними, щоб не розчаровуватися.

11. Уміло відокремлюйте факти від внутрішніх переконань.

12. Зупиніться в роздумах над проблемою, по-новому подивіться на світ. У житті значно більше цінностей, ніж вирішення цієї проблеми, відведіть на деякий час від себе стресовість, розв'язання проблеми з'явиться саме собою.

13. Зверніть увагу на відпочинок, внаслідок зміни психічного стану можуть з'явитися цікаві думки щодо того, як вийти з ситуації.

14. Якщо вас тривожать проблеми, кепський сон, відмовтесь від вечері. Ідеальний раціон у такому разі (в стресовому стані) містить сніданок, легкий обід, дуже легку непізню вечерю.

15. Не вживайте алкоголь, щоб "потопити" в ньому свої проблеми. Ним швидко уражається головний мозок, погіршується характер, погляд на життєві цінності, взаємини з людьми, уражаються внутрішні органи. Тим ви робите собі зайву проблему.

16. Заховайте своє "Я", як твердять психологи. Для того щоб захистити своє "Я" від стресів, потрібно його заховати у центр, що розташований у районі сонячного сплетіння. Думкою перенесіть його в місце розташування дихального центру, а потім "розмістіть" у сонячне сплетіння і там залишіть на певний час.

17. Щоб зняти стрес, важливо замінити свої психологічні роздуми в напрямку власного "хобі". Статистика свідчить, що люди, захоплені цікавою справою, стресостійкі.

18. Зняти психологічне напруження можна прогулянкою, мрією, читанням цікавої книги, переміною праці, прослуховуванням музики, спілкуванням з людиною, якій довіряєте.

Змусьте стрес працювати на вас

Якщо неприємностей неможливо уникнути, то доцільно спробувати одержати, наскільки можливо, користь за рахунок зміни точки зору:

• спробуйте сприйняти негативну подію як позитивну (втрату роботи як можливість знайти кращу);

• поставтеся до стресу як до джерела енергії. У спокійному стані ви не змогли б стільки зробити. Сприймайте проблему як виклик;

• не думайте про минулі події як про поразку;

• ви не можете відповідати за вчинки інших людей, а можете тільки контролювати свою реакцію на них. Головне — перемога над емоціями;

• не прагніть догодити всім, це нереально, час від часу догоджайте власне собі.

Лікуйтеся від трудоголізму!

table psy

Трудоголіки — люди, для яких не існує нічого, крім праці. Озна-ки такого стану:

• пониження ефективності в роботі;

• нехтування сім’ї та громадського життя;

• деформоване уявлення про важливе в житті;

• обмеженість світогляду, витіснення певних сфер навколишнього життя зі сфери його життєвих інтересів;

• типовою для них є особливість деформованості критеріїв само-оцінки;

• неадекватна вимогливість, що виявляється через примхливість.

Тест "Визначення ступеня

схильності до стресу"

(для самоконтролю)

Перед Вами 18 тверджень. Ви повинні визначити, якою мірою кожне твердження стосується вас. У відповідях використайте шкалу:

1 — завжди;

2 — майже завжди; З—рідко;

4 — дуже рідко;

5 — ніколи.

1. Не менше одного разу в день я їм гарячу їжу.

2. Не менше чотирьох ночей на тиждень я сплю по 7-8 год.

3. Я отримую від людей позитивний емоційний заряд, сам плачу людям тим самим.

4. У мене є родичі, на яких я можу покластися.

5. Я займаюся фізичною зарядкою не менш двох разів на тиждень.

6. Я викурюю за день менше половини пачки сигарет.

7. За тиждень я вживаю алкоголь менше п'яти разів.

8. Моя вага відповідає моєму зростові.

9. Моя зарплата відповідає моїм витратам.

10. У мене багато друзів і знайомих.

11. У мене є товариш, якому я можу довірити свої найпотаємніші думки.

12. Моє здоров'я в нормі.

13. Я можу вільно говорити про свої переживання, перебуваючи не в гуморі.

14. Я обговорюю свої особисті проблеми з людьми, з якими спілкуюся.

15. Не менше одного разу на тиждень жартую.

16. Я здатний досить ефективно організувати свій час.

17. Я випиваю менше як три чашки кави (чаю) на тиждень.

18. Протягом дня мені вдається деякий час побути наодинці.

Обробка й оцінка результатів

1. Підсумуйте отримані вами бали.

2. Із загальної суми слід відняти 18.

3. Сума балів близько 25 свідчить про стресовість; 40-65 — стресо-вість значного ступеня; більше 65 балів — Ви на грані зриву.

 

результат

 

 

Шановні батьки!

 

Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групі.

o                                Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато іграшок, діток і їй там буде добре, цікаво, весело.

o                                Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо дотримуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.

o                                Навчіть дитину елементарним навичкам самообслуговування.

o                                Подбайте пор психічне і фізичне здоров’я дитини.

o                                Повідомте вихователів про звички  та вподобання вашого малюка, про особливості здоров’я та поведінки.

Фізична культура

.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Здоров’я дитини – у ваших руках

Усім відомо, що немає в людини більшої цінності, як здоров’я. З давніх – давен відоме гасло: «Твоє здоров’я – у твоїх руках». Але для того, щоб навчитися берегти здоров’я, потрібно багато знати про самих себе, про стан свого організму. Слово «здоров’я» супроводжує дитину від її народження. Навіть не знаючи, що воно означає, будь – який малюк скаже: «Я здоровий, якщо не хворію». І це вже є відповіддю.
    Формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей – одна з актуальних проблем нашого суспільства.
    На сьогодні батьків та педагогів передусім турбує питання, як зміцнити здоров’я дітей.
    Потік різноманітної інформації і практичних порад надто великий і часто – густо безрезультатний, оскільки, крім думок, потрібні реальні дії, щоденна кропітка праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я. Численними дослідженнями вчених (О. Аксьонової, Є. Арніна, Є. Вавілової, В. Сухарьова та ін..) установлено беззаперечний вплив рухів на здоров’я дитини. Активна рухова діяльність сприяє активізації всіх головних функцій організму: дихальної, серцево – судинної, нервової тощо. М’язова діяльність забезпечує обмін речовин в організмі, а розвиток апарату поліпшує координацію рухів, формування правильної постави. Кістки малюків міцніють і швидко ростуть завдовжки і завширшки. Міцнішають зв’язки. Мускулатура тулуба, спини, живота, рук, ніг утворює міцний м’язовий корсет, який забезпечує дитині струнку поставу.
    Різноманітні рухи позитивно впливають на формування та удосконалення всіх органів і систем. Зважаючи на те, що органи та фізіологічні системи дошкільнят ще не такі досконалі і морфолого-фізіологічно зрілі, як у дорослих, і мають певні анатомо–фізіологічні особливості, можна стверджувати, що для дитячого організму рухи і рухова діяльність – основа успішного розвитку.
    Здатність протистояти хворобам, пристосовуватися до навколишнього середовища, схильність до самозбереження, саморозвитку також входить у поняття «здоров’я». Воно є комплексною категорією, яка відображає адаптаційні резерви організму у взаємовідносинах із навколишнім середовищем. Отже, у дошкільному віці дитина розуміє поняття «здоров’я» так:
    усвідомлює свій фізичний і психологічний стан, піклується про нього, вміє доглядати за своїм тілом, володіє певними навичками.
    Важливу роль у формуванні, збереженні, зміцненні та відновленні здоров’я дитини відіграє правильно організований розпорядок дня як ціннісний засіб фізичного виховання.
    Відомо, що для організації і проведення різних видів діяльності у дошкільних навчальних закладах необхідна гнучка, розвивальна система освітнього процесу, основою якої є збалансований режим організації життєдіяльності дитини.
    Організація життєдіяльності передбачає врахування специфіки роботи навчального закладу, віку працездатності дітей. Раціональний зміст діяльності є одним з ефективних засобів профілактики захворювань й оздоровлення дитини. Надзвичайно важливо, щоб усі режимні моменти здійснювалися послідовно в один і той самий час.
    Щоб забезпечити фізичний розвиток дитини, доцільно враховувати прийоми, що стимулюють відновлення працездатності дитячого організму. Корисні вмивання, обтирання окремих частин тіла холодною водою, дихальні вправи, фізкультхвилинки тощо.
    Вид загартування добирається для кожної дитини індивідуально Загартування триває цілий рік, а розпочинається влітку. Форми і методи загартування є різні: традиційні і нетрадиційні.
    Традиційні за гартувальні процедури:
1. Повітряні: повітряні ванни в русі; сон на свіжому повітрі.
2. Сонячні: діти лягають на простирадла, застелені на піску.
3. Водні: обтирання; обливання; купання.
   
    Нетрадиційні методи оздоровлення – це завжди цікаві й оригінальні фізичні вправи, ігри. Змагання, під час яких діти залюбки і вчаться, і рухаються. Саме завдяки таким видам роботи процес всебічного виховання дошкільнят буде дуже ефективним.
    Хороший апетит, глибокий сон, життєрадісний настрій дитини, а також поліпшення її здоров’я і фізичного розвитку – цьому сприяє позитивний вплив загартувальних процедур. Роботу потрібно здійснювати не лише з дітьми, а й з батьками. Довести їм, що загартування для дитини дуже корисне.

 

Карта досягнень дошкільника в розвитку рухової сфери

3-4 роки. Малюк вміє:

* стояти з заплющеними очима (15 сек): стопа по прямій лінії, носок лівої ноги примикає до п’яти правої;
* пройти по гімнастичній лаві;
* присісти 6 разів підряд в рухливому темпі;
* перестрибнути з місця через перешкоду (висота 5 см);
* малюк вміє підкидати та ловити м’яча двома руками (3-4 рази підряд).

4-5 років. Дитина вміє:

* стояти на одній нозі з відкритими очима (15 сек);
* переступати через рейки гімнастичної драбини (висота від підлоги 20 см);
* робити вправу «велосипед»;
* підлізати під резинку боком не торкаючись підлоги руками (резинка на рівні 50 см від підлоги);
* дитина вміє відбивати м’яча від землі однією рукою 5 разів підряд.

5-6 років. Дитині під силу:

* стояти на одній нозі з закритими очима (15 сек);
* пройти по лаві, переступити м’яч;
* нахилятися тулубом вперед, 6 разів підряд (з положення лежачи на спині);
* бігати з подоланням перешкод; оббігати кеглі пролізати в обруч, перестрибувати через перешкоди;
* дитині під силу відбити м’яча від землі однією рукою 10 разів підряд (не

 

 

 

 

 

СИСТЕМА ЗАГАРТУВАННЯ МАЛЯТ У ДИТЯЧОМУ
САДКУ ТА В СІМ'Ї

Провітрювання кімнат звичайно здійснюється через 1,5-2 години холодної пори року протягом 15-20 хвилин. Теплої пори року діти навчаються, граються при відчинених кватирках, фрамугах.

Протягове провітрювання (за відсутності дітей) здійснюється двічі-тричі на день і триває від 10 до 13 хвилин.

Супутній провітрюванню захід: вологе прибирання помешкання.

Прогулянка на свіжому повітрі. Оптимально — тричі на день (але не менше двох — до та після денного сну). Влітку та навесні корисно до 5 хвилин прогуляти дітей під мокрими після дощу деревами, взимку — під засніженими.

^ Супутні заходи: ігри, праця у природі, самостійна рухова діяльність, колективне виконання загальнорозвивальних вправ, рухливих ігор.

Денний сон при відчинених вікнах, фрамугах (по змозі — у спальних мішках на відкритих, не опалюваних взимку верандах) — за режимом відповідно віковій категорії.

^ Миття рук, умивання, промивання носа водою — 5-7 хвилин у режимі дня.

Промивання носа, полоскання горла відварами лікарських трав — для дітей від 4 до 7 років. Тривалість 1 хвилина, періодичність — залежно від вказівок медпрацівника.

^ Супутній захід: точковий масаж обличчя.

Ходьба босоніж по землі, вологому піску, траві, калюжах (улітку), снігу (узимку за умови відповідної підготовки дитини). Цілорічно у приміщенні ходьба по вологих килимках, просочених розчином морської солі, йоду, відварами лікарських рослин. Залежно від різновиду, температури повітря, місця проведення тощо процедура триває від 1 до 10 хвилин.

^ Супутній захід: вправи для профілактики плоскостопості, ходьба по килимках з каштанами, горохом, по ребристій дошці, масажних гумових килимках.

Повітряні ванни. Приймаються в процесі ранкової гімнастики (улітку на вулиці), після денного сну, під час фізкультурного заняття. Температура повітря від +21°С до +15°С. Тривалість 2-10 хвилин узимку і до 30 хвилин улітку. Коли дуже тепло, дошкільнята можуть бавитися весь день у самих трусиках та легеньких маєчках.

^ Супутні заходи: легкий самомасаж — погладжування кистей рук, помацування шкіри на руках, грудях, животі, розтирання тіла коловими рухами.

Обливання ніг прийнятне для дітей віком від двох років. Рекомендується взимку після денного сну, а теплої пори року — перед денним сном. Тривалість від 20 до 40 сек. (з поступовим наростанням). Температура води від +20°С до + 18°С. Для загартованих дітей можливе зниження температури. При обливанні ніг водою контрастних температур початкова температура +36°С, кінцева +25°С.

^ Супутні заходи: потупування ногами, згинання і розгинання пальців.

Вологе обтирання тіла рукавичкою або рушничком (тканину краще просочити відваром м'яти, ромашки, чебрецю, любистку). Для дітей від 3 років і більше. Проводиться щодня після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість від 50 сек. до 1 хвилини. Температура води від +34°С до +23°С (з поступовим пониженням).

^ Супутні заходи: різноманітні рухи руками, повороти, нахили тулуба.

Обливання тіла (по можливості — душ — від 2 років). Бажано щодня після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість 15-35 сек. Температура +35°С. Залежно від віку дитини і ступеня загартованості організму можливе зниження температури до +1°С.

^ Купання у відкритих водоймах — для дітей від 3 років улітку. Купатися можна щодня з 10-ї ранку до опівдня і з 15-ї до 17-ї години. Тривалість водної процедури 3-Ю хвилин (залежно від віку дітей). Температура води не нижча +22°С, повітря до +26°С.

^ Супутній захід: рухи для навчання плавання, рухливі ігри у воді. 

Сонячні ванни. Приймати бажано від 3 років під час прогулянки, на пляжі. Тривалість нарощується від 3-4 хвилин до 15 хвилин. 

Супутні заходи: рухливі ігри, ігри з піском та водою.


 

 ГАРТУЄМО ТІЛО І ДУХ

Добір різноманітних цікавих ігрових та доступних фізичних вправ, використання сюжетних, ігрових дій, як відомо, сприяє розвитку інтересу

дошкільнят до руху.
Але така робота ефективна за певних умов. Насамперед, використання імітаційних, мімічних та пантомімічних вправ, елементів танцювальних рухів, вправ гімнастики у-шу, вправ під музичний супровід тощо.

Домінантні заняття традиційно складаються із загальнорозвивальних вправ, рухливих ігор, долання смуги перешкод тощо. До цього комплексу долучаються сюжетно-рольові заняття, сюжетно-імітаційні комплекси ранкової гімнастки.

З метою реалізації виховних завдань та формування досконалих фізичних якостей у дітей можуть бути використані такі педагогічні технології:

♦ ускладнення вивчених рухів різновидами рухових дій (ходьба по лаві з м'ячем у руках, з мішечком з піском на голові, ходьба з пластичними чи ритмічними рухами рук тощо);

♦ збільшення кількості рухів у процесі кожного наступного повтору, збільшення відстані розбігу під час стрибків у довжину (висоту) чи з розбігу або з місця, подовження дистанції стрибків з просуванням уперед;

♦ постійне регулювання видозміни темпу виконання рухів;

♦ урізноманітнення рухів (наприклад, стрибки: з просуванням уперед на двох ногах; у парах; через шнури, покладеш на підлогу; з обруча в обруч; через невисокі предмети; по дошці, покладеній на підлогу; по похилій дошці тощо)

На тому, яке значення мають рухливі ігри, не будемо зупинятися докладно. Ця тема постійно висвітлюється у «Дошкільному вихованні».

Чималі резерви можливостей морально-вольового виховання дітей містять способи їх організації під час виконання рухів. Так, змінний спосіб та колове тренування спонукають малят виконувати рухові дії у безперервному режимі з одночасною взаємодією 5—8 рухів. Після виконання 4-5 рухів вихователь індивідуально вказує на допущені помилки, пропонує дітям виправити їх, виявити наполегливість.

Формування деяких рухових навичок у дошкільнят (стрибки у довжину, у висоту тощо) пов'язане з дещо ризиковими діями. Тому дитину треба переконати, що ті чи інші перешкоди вона зможе подолати.

На третьому етапі формування рухових умінь та навичок позитивний ефект дає багаторазове повторення рухових дій "у режимі ризику". Ця технологія включає наступні прийоми: практична допомога дитині, страховка, приклад, вправнішого товариша, схвалення, заохочення дітей до сміливіших дій.

Використання цих прийомів дає можливість діяти впевнено, долаючи, почуття страху.

Одним з найважливіших завдань є виховання у дітей доброзичливого, чуйного ставлення до однолітків під час виконання рухів.

Розроблена нами методика передбачає такі дії:

♦ включення до фізкультурного заняття, ранкової гімнастики, спортивних свят, гімнастичних та танцювальних вправ, які виконуються у парах, трійках, вчотирьох. Як-от: парна ходьба, біг, стрибки у довжину з місця, метання предметів у ціль, на дальність, лазіння по гімнастичній драбині;

♦ використання підстраховки — діти з високим рівнем рухової підготовленості допомагають дітям менш підготовленим;

♦ доброзичлива практична допомога дошкільнят один одному під час виконання важких елементів рухів (наприклад, стрибок у висоту, стрибок у довжину з розбігу);

♦ підтримка один одного під час рухливих ігор, допомога товаришам, які спіткнулися, впали;

♦ позитивна оцінка рухової діяльності товариша наприкінці заняття;

♦ прояви чуйності до фізично слабших підлітків.

Розроблена технологія виховання у дітей морально-вольових рис характеру та почуттів емпатії не вичерпує всієї проблеми організації навчально-виховного процесу, але представляє реальну можливість виховання у дошкільників добрих почуттів, формування рішучості, сміливості, волі.

Для реалізації оздоровчого процесу під час фізкультурних занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор пропонуються:

♦ дихальні вправи (вправи зі звуконаслідуванням);

♦ використання елементів точкового масажу, який діти можуть виконувати самостійно;



♦ вправи для розслаблення м'язів тіла (релаксації) під тиху, спокійну мелодію;

♦ вправи для розвитку дрібних м'язів рук, ніг.

Для заспокоєння нервової системи, корекції зору належить використовувати шити, посібники зеленого кольору.

У вступній та заключній частині різних занять корисна ходьба по вологих килимках (взимку), по росяній траві улітку, по тугих каштанах (цілорічно для профілактики).

Також у комплекс загальнорозвивальних вправ обов'язково включаються рухи для профілактики вад постави.

Система загального загартування дітей в дитсадку та сім'ї наведена у додатку.

Оздоровчий ефект педагогічного процесу з фізичного виховання великою мірою обумовлює реалізація принципів доступності та індивідуалізації. Нагадаємо, що фізичні вправи можуть негативно вплинути на життєво важливі функції організму, якщо фізичне навантаження перевищуватиме можливості дитини же враховуватиме її анатомо-фізіологічні особливості дитини. При цьому помірне збільшення навантажень у доступних для кожної дитини межах викликає сприятливі зміни в організмі, зміцнює його.

З метою реалізації означеного принципу необхідно дотримуватися таких правил навчання;

♦ від відомого до невідомого руху;

♦ від простого до складного;

♦ від легкого до важкого.

Знання індивідуальних показників фізичного розвитку кожної дитини допомагає педагогам знайти правильний шлях до забезпечення оптимального впливу на стан здоров'я вихованців.

 

Поради по загартуванню

      Навіщо потрібне загартовування

Незагартовані діти менш витривалі, легко застуджуються і часто хворіють. Під впливом загартовуванняполіпшується діяльність імунної системи організму дитини, підвищується стійкість до застудних та інфекційниххвороб.Загартовування організму насамперед необхідно сприймати як комплекс заходів. Розрізняють загальні й спеціальні гартувальні заходи. Загальними є правильний режим дня, раціональне збалансоване харчування, що відповідає віку дитини, щоденні прогулянки, сон на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режим приміщення, регулярне провітрювання приміщень. До спеціальних гартувальних заходів належать дозовані сонячні ванни, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання.

Як правильно загартовувати дитину:

загартовування починати і в подальшому проводити, якщо дитина здорова;

поступово збільшувати навантаження на дитячий організм;

гартувальні процедури проводити систематично;

у разі вибору методу загартовування враховувати вік та індивідуальні особливості дитини;

починати загартовування можна в будь-яку пору року, але найліпше, коли тепло (в холодну пору року загартовування буде менш ефективним; подовжувати тривалість процедур треба поступово);

загартовування проводити, якщо в дитини добрий настрій, інакше процедури не принесуть користі;

відновлювати заняття після перерви, якщо дозволяє лікар, треба з початкових навантажень (але збільшувати навантаження можна швидше).

Побут і режим дитини теж сприяють загартуванню

Побутові умови безпосередньо впливають на стан здоров'я дитини, тому вони також належать до загальних гартувальних заходів. Отже, дитяча кімната має бути завжди чистою, не захаращеною, слід регулярно проводити її вологе прибирання при відчиненій кватирці. Ліжко та письмовий стіл дитини потрібно розмістити так, щоб вони добре освітлювалися. У квартирі, де мешкає дитина, не можна курити.

Слід чітко визначити години сну, занять, вживання їжі, прогулянок та ігор на свіжому повітрі, гартувальних і спортивних заходів. Від режиму можна відступати лише у разі хвороби дитини. Нераціонально організований режим дня негативно впливає на стан нервової та імунної систем дитини.

Влітку діти мають проводити якомога більше часу на свіжому повітрі, тому доцільно вивезти їх за місто, у сільську місцевість.

Загартовуванню і зміцненню здоров'я дітей дошкільного та шкільного віку сприяють правильноорганізовані пішохідні прогулянки в поле, ліс, парк, сквер. Для дошкільнят прогулянки в один кінець мають тривати 15-20 хвилин, для середньої групи дитсадка - 20-25 хвилин, а старшої - 30-40 хвилин. Через кожні 10 хвилин треба зупинятися для відпочинку на 2-3 хвилини.

Важливою складовою загартовування є неспецифічні водні процедури: гігієнічні ванни, миття рук, ніг,умивання.

Дітям після 6 місяців можна обмивати обличчя, шию і верхню частину грудної клітки водою температури 36 градусів за Цельсієм. Під час наступних процедур температуру води поступово знижувати до кімнатної. Після вмивання дитину розтирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. На ніч дітей вмивають водою, теплішою на 2 градуси.

Дітей після 2-3-річного віку вмивають водою кімнатної температури, поступово знижуючи її до 16-18 градусів.

Усі ці засоби зміцнюють здоров'я дітей і готують їх до загартовування природними чинниками: сонцем, повітрям і водою.

Повітряні ванни - приємно і корисно

Загартовування повітрям - найпростіший, найдоступніший та універсальний метод. Його можна застосовувати протягом усього року. Повітряні процедури добре впливають на організм дитини, зміцнюють нервову систему, поліпшують діяльність серцево-судинної і дихальної систем, травного тракту.

Загартовування дітей повітрям треба починати в закритому приміщенні, ліпше всього під час ранкової гімнастики. Перед процедурою приміщення потрібно добре провітрити. Згодом під час приймання повітряної ванни кватирка може бути весь час відчиненою.

Перші повітряні ванни тривалістю 4-5 хвилин приймають один раз на день (уранці). Незабаром їх можна приймати вранці і ввечері, а згодом і тричі на день.

Перші процедури слід приймати в трусах, майці, шкарпетках і капцях за температури повітря в кімнаті 18-20 градусів. Через 2-3 тижні - лише в трусах і капцях, а надалі - тільки в трусах, босоніж. Температуру повітря в кімнаті треба поступово знижувати, а тривалість процедури подовжувати.

Приймати повітряні ванни на свіжому повітрі починайте в теплу пору року в тіні. Температура має бути не нижчою 20-22 градусів, у тиху погоду або у разі слабкого вітру. Тривалість першої повітряної ванни - 5 хвилин, з кожним днем її поступово треба збільшувати, доводячи до кількох годин.

Повітряні процедури - це перший крок до загартовування дітей. Через 1-2 місяці можна переходити до водних процедур.

Прохолодна вода зцілює тіло і душу

Цілюща сила води відома людям з давніх-давен. Ще стародавні греки вважали, що вода вимиває всі душевні страждання.

Основним чинником загартовування дітей водою є її температура, а не тривалість процедури. Що холодніша вода, то коротшим має бути сеанс загартовування.

Важливо дотримуватися поступовості, знижуючи температуру води, а також враховувати індивідуальні особливості дитини: вік, реакцію організму тощо.

Щоб отримати добрий результат, водні процедури треба проводити, коли дитина зігріється, бо охолоджена шкіра не дає належної реакції і замість зігрівання може настати ще більше охолодження.

Перші водні процедури рекомендують проводити за температури повітря не нижчої 22 градусів, уранці, відразу після сну або ранкової гімнастики, коли шкіра рівномірно зігріта.

Водні процедури ввечері перед сном збуджують нервову систему, дитина стає дратівливою, довго не може заснути.

            Вологі обтирання

Цю процедуру можна робити дітям, починаючи з 3-4 місяців, але попередньо порадившися з лікарем. Спочатку підготуйте шкіру дитини: щоранку розтирайте руки й ноги сухою фланеллю до рожевого кольору. І лише через 1,5-2 тижні можна перейти до обтирань.

М'якою вологою тканиною спочатку обтирають руки, потім груди, живіт, спину, сідниці, ноги. Зволожену частину тіла відразу ж витирають махровим рушником до легкого почервоніння шкіри. Все тіло, крім частини, що в цей момент обтирають, прикрийте ковдрою, щоб не застудити малюка. Тривалість процедури - до 5 хвилин.

Влітку дітей можна обтирати водою температури 34-33 градуси, а в холодні місяці - 35-36. Через кожні 5-7 днів температуру води можна знижувати на 1 градус, доводячи її до 28-30 градусів. Для старших дітей вода може бути 20-22 градуси і нижче, залежно від самопочуття дитини.

Водні обтирання треба робити щодня, по можливості без перерв, тоді вони дають користь.

          Обливання водою і душ

після курсу холодних обтирань можна перейти до обливання. Початкова температура води залежить від віку дитини: 9-12 місяців - 35-28 градусів улітку, 36-30 узимку, 1-3 роки - відповідно 33-24 і 34-28 градусів. Після процедури дитину насухо витерти рушником.

Якщо у дітей, які часто хворіють, спостерігаються позитивні результати від вологих обтирань, їх можна обливати водою, на 1-2 градуси вищою, ніж для обтирань.

Обливання краще проводити у закритому приміщенні за температури повітря 22-25 градусів. Улітку можна робити це на відкритому повітрі за температури 22 градуси в безвітряну погоду або в захищеному від вітру місці.

Також дуже дієвою гартувальною процедурою є душ. Він спричиняє значну місцеву і загальну реакцію організму, тому перш ніж приступати до загартування дітей під душем, треба порадитися з педіатром. Рекомендують холодний душ дітям після 1,5-річного віку. Особливо корисний він кволим малюкам, з поганим апетитом.

Температура води для цієї процедури така сама, як для загальних обливань. Для дітей з підвищеною збудливістю застосовуйте теплішу воду. Тривалість процедури - до 2 хвилин. Приймати душ краще вранці відразу після пробудження. Обливання і душ влітку можна застосовувати після сонячної ванни на свіжому повітрі.

 

Методична робота

 

Розвиток активного мовлення дітей раннього  віку .

До 1,5 року мовлення дитини розвивається досить повільно. У цей період вона засвоює від ЗО-40 до 100 слів і вживає їх дуже рідко. Значно ініціативнішою дитина стає після того, як їй виповниться 1,5 року. Вона не лише вимагає називати предмети, а сама пробує вимовляти слова, якими ці предмети називають. Усе це помітно підвищує темп розвитку її мовлення: до кінця 2-го року життя вона використовує до 300 слів, 3-го - до 1500.

Розвиток словника дитини є процесом нерівномірного накопичення різних слів. Слів-предметів у неї завжди більше, ніж слів-дій; слів-відношень більше, ніж слів-ознак. У словнику дітей 3-го року життя переважають іменники, які позначають засоби пересування, предмети побуту, об'єкти живої природи. Пасивний словник переважає активний в 1,2-1,3 раза.

На 3-му році життя у малюка зростає інтерес до мови людей, які його оточують, особливо, якщо вона спрямована на нього. Словник дітей містить усі частини мови. Більшість його становлять іменники (до 60%), дієслова (приблизно 27%), прикметники (10-12%).

Мовлення малюка на перших порах є автономним - мало подібним до мовлення дорослого, оскільки вія вживає слова, якими дорослі не користуються. Ці слова ("ам-ам", "ав-ав", "ням-ням", "бека") дорослі (мама, няня)спе-ціально придумують для дітей, вважаючи, що вони більш доступні дітям. Крім того, дитина викривляє у своєму мовленні слова дорослого, адже в неї ще недостатньо розвинені фонематичний слух, звукова артикуляція, через що вона мимоволі змінює звукову форму слова: молоко вимовляє "моко", голова - "гова" тощо. Здебільшого дитина вимовляє наголошений і перший склади, через що спотворюється звуковий склад середини слова.

За правильного мовного виховання, коли дорослі вимагають чіткої вимови слів, виправляють її, автономне мовлення швидко зникає. Якщо дорослі підтримують автономне мовлення, воно може зберігатися довго, затримуючи становлення правильного.

У ранньому дитинстві відбувається засвоєння граматичної будови рідної мови. Спочатку (приблизно до 1-го року 10-ти місяців) діти обмежуються реченнями, які складаються з одного, пізніше з двох слів, що не змінюються за родами і відмінками. Кожне таке слово-речення може мати кілька різних значень: коли малюк вимовляє слово " мама", це може означати "мамо, візьми мене на руки", "мамо, Я хочу гуляти" і багато іншого. Пізніше мовлення дитини починає набувати зв'язного характеру і виражає найпростіші відношення між предметами. Оволодівши під час предметної діяльності способами використання предметів, діти починають вловлювати і використовувати граматичні форми, за допомогою яких ці способи можна позначити. Так, засвоївши використання висловлювань "забив молотком", "узяв совочком", дитина вловлює, що закінчення "ом" має знаряддєвий зміст, і починає застосовувати його до нових предметів-знарядь ("ножом", "ложком", "лопатком"). Під впливом дорослих такі неправомірні перенесення зникають. До 3-х років дитина оволодіває використанням багатьох відмінкових закінчень.

Удосконалюється у ранньому віці і звуковий склад мови: використання різноманітних звуків мови (фонематичний слух), формування правильної звуковимови. Спершу дитина вловлює загальну ритмічно-мелодійну структуру слова або фрази, а наприкінці 2-го - на 3-му році життя правильно вимовляє звуки. Тому мова дорослих, які спілкуються з нею, повинна бути правильною, з вимовлянням звуків, розміреним темпом.

На перших порах розвитку мовлення дитини є ситуативним, пов'язаним зі спільною з дорослими та однолітками практичною діяльністю. Часто воно розгортається у формі діалогу, який сприяє розвитку соціальних відносин дитини. За допомогою діалогу діти залучають одне одного до гри, заняття, встановлюють між собою контакт. Деякі з них не вміють підтримувати розмову однолітка або дорослого, тому необхідно залучати дитину до таких ігор, у яких ролі вимагають розмовляти, а теми розмов підказує ігрова ситуація, вивчати маленькі сценки з казок.

У ранньому віці виникає й описове мовлення дитини, що пов'язано з розширенням кола її спілкування, уявлень, підвищенням її самостійності. Ситуативне, згорнуте мовлення (жести, міміка) вже не може забезпечити всіх потреб дитини, наприклад, коли вона намагається розповісти про невідомі для вихователя події. Тому суперечність між потребою у спілкуванні, взаєморозумінні та обмеженістю засобів для цього зумовлює виникнення описового, розгорнутого мовлення. Його формування відбувається за участю дорослого, який ознайомлює дитину з прикладами, еталонами такого мовлення (казки, розповіді).

Активне мовлення на 3-му році життя нагадує мовлення дошкільника. Відбувається подальше оволодіння граматичною будовою мови. Діти вживають багатослівні і складні підрядні речення, майбутній час дієслів, прикметники, сполучники, прийменники, починають помічати неправильну вимову окремих слів, іноді відмінкових закінчень. Поступово мова стає основним засобом спілкування дитини з дорослими та однолітками. її активний словник збагачується за актуальної потреби висловлюватись, належної уваги дорослих до запитань, розгорнутих відповідей на них. Мовні вправляння під час виконання різнопланових завдань сприяють налагодженню стосунків дорослого і дитини у процесі спілкування.

Отже, оволодіння мовленням має важливе значення для різних сторін психічного розвитку дитини. У процесі мовлення відбувається передавання дитині суспільного досвіду, керівництво її діяльністю з боку дорослих. Під впливом мовлення перебудовуються психічні процеси дитини.

 

 

 

 

Яндекс.Метрика